Зернозбиральні комбайни CASE
У липні 1831 Кірус Хол Маккормік (Cyrus Hall McCormick) запустив свою механічну жатку, яка служила для відділення зерна. Жатка Маккорміка значно скоротила час, що фермери проводили в полі під час збору урожаю. Це змінило методи збору урожаю в ХІХ столітті. Друга половина ХІХ віку характеризується жорсткою конкуренцією між виробниками механічних жаток, одним з яких виступала компанія “McCormick Harvesting Co.”
Дата 12 серпня 1902 війшла в історію як день здійснення однієї з самих великих угод на ринку сільськогосподарського машинобудування. У результаті злиття компанії “McCormick Harvesting Co.” з чотирма іншими аналогічними виробниками з'явився гігант галузі - компанія “International Harvester”, скорочено IHC з капіталізацією в $120 мільйонів. Засновниками IHC виступали: Mccormick Harvesting Machine Company, Deering Harvester Company, Plano Machine Company, Champion, Wardner, Bushnell & Glessner Company та Milwaukee Harvester Company.
У 1981 році International Harvester Corporation (IHC) святкувала свою 150-у річницю, a зернозбиральні комбайни стали важнішим продуктом компанії. Більш ніж 170 річні традиції механізованого збору урожаю, заложені першою жаткою Маккорміка сьогодні продовжує транснаціональна компанія “CASE NEW HOLLAND” (CNH).
Історія CASE бере початок з 1842 року, коли Джером Інкріз Кейс (Jerome Increase Case) заснував завод по виробництву механічних жаток “Racine Threshing Machine Works”. У 1869 році справу було розширено за рахунок виробництва парових двигунів, а вже в 1886 CASE був у цьому секторі світовим лідером. Вмер засновник у 1891 році у віці 72 роки. Далі компанія, заснована Кейсом й названа по його імені “J.I. CASE” займалась виробництвом сільгоспмашин, в основному тракторів. У 60-і роки минулого століття вона була частиною “Kern Country Land Company” з Каліфорнії, що спеціалізувалася на землеробстві й володіла мільйонами акрів фермерської землі.
У 1967 році фінасовий гігант “Tenneco” вирішив інвестувати вільні кошти в агробізнес. Одним з його придбань стала “Kern Country Land Company”, а разом з нею її частина, компанія “J.I. CASE”, як виробник тракторів. “Tenneco” використала ім’я СASE в назві свого власного придбаного виробництва як маркетингову перевагу, враховуючи родовід й впізнаваність бренду CASE. Щоб зрозуміти фінансові можливості компанії “Tenneco”, необхідно повернутись у 1947 рік, коли було засновано “Tennessee Gas & Transmissiom Company”. Її засновник, Гардінер Саймондс (Gardiner Symonds), геолог за освітою, що додатково закінчив Гарвардську бізнес-школу (Harvard Graduate School of Business) як учасник “Chicago Corporation” починаючи з 1943 року, а заробив на державних контрактах з прокладання газопроводів з Техасу в Західну Вірджинію солідний статок.
Як президент “Tennessee Gas & Transmissiom Company” Саймондс інвестував значні суми в нові напрями бізнесу. Такими напрямами стали: будівництво нафто- і газопроводів, суднобудування (отримуючи також замовлення на атомні підводні човни від агентства NAVY), виробництво автозапчастин (глушники – WALKER, амортизатори – MONROE). У 1960-му компанія побудувала найвищий у ті часи хмарочос на 33 поверхи в м. Хьюстон, Техас. У 1966 році відбулася зміна назви компанії на “TENNECO Inc.”, скоріше за все для асоціації себе з містом Tennessee, Техас, звідки почався бізнес Саймондса. Таким чином “J.I. CASE” натрапила на фінансову жилу. Правда, американська бізнес-преса пояснювала вибір предмету інвестицій “TENNECO Inc.” в агробізнес виключно можливістю використати урядові преференції для оптимізації податків.
Інвестиції “TENNECO Inc.” в агробізнес не зупинялись. Паралельно з побудовою мережі продуктових супермаркетів продовжились покупки виробників, що мали відношення до агробізнесу. В 1969 році її доля в CASE досяла 91%. В 1972 був придбаний тракторний завод David Broen, Англія. У 1979 році з'явилась угода “CASE TENNECO” з “CUMMINS ENGINE Co.” відносно розробки економних дизельних двигунів. У 1980 році засноване спільне виробництво “Consolidated DIESEL Company” в м. Рокі Моунт, Північна Кароліна (Rocky Mount, North Carolina).
У 1980 році світ, у першу чергу США, потрясла економічна криза. Стан ще однієї компанії, виробника зернозбиральних комбайнів “INTERNATIONAL HARVESTING Co”, став критичним, однак вона продовжувала залишатись одним з ведучих виробників сільгосптехніки. В 1984 році “IHC” стала черговим придбанням компанії “TENNECO Inc.”, що врятувала таким чином “IHC” від банкротства. Департамент юстиції США підтвердив перехід у 1985 році прав власності на “INTERNATIONAL HARVESTER Co” до компанії “CASE TENNECO”. У 1986 році аналогічна історія відбулась з “INTERNATIONAL HARVESTER AUSTRALIA Ltd.” та “INTERNATIONAL HARVESTER CREDIT Corp.” У цьому ж році Tenneco купує “STEIGER TRACTOR Inc.”, що належала “FAGRO”, Північна Дакота (North Dakota).
У 1987 році при продажу трактора 94-ї серії “CASE IH” cвідомо несе збитки в сумі 253 млн доларів США, проводячи акцію “Два по ціні одного”. Всі ці інвестиції вимагали грошей, що заставило “TENNECO Inc.” спочатку продати на початку 1990-х свій нафтогазовий бізнес, з часом у 1994 році - 54%, а в 1995 році ще 23% частки в CASE IH. У результаті “TENNECO Inc.”, займаюча в свій час 5-е місце в рейтингу “Fortune 500” опустилась до 1998 року на 254 місце. Однак інвестиції в агробізнес не призупинялися. Вже нові власники CASE IH продовжили список придбань.
1996 - купівля активів виробника сільгоспмашин, в основному тракторів “STEYR Landmaschinentechnik GmbH”, розміщеного в місті Св.Валентин, Австрія (St. Valentin, Austria).
1997 - купівля “Fortschritt Landmaschinen GmbH” (до 1990 року VEB Kombinat Fortschritt Landmaschinen, НДР, державна власність, потім MDW Mahdrescherwerke GmbH, Fortschritt Mähdrescherwerk Bischofswerda/Singwitz, приватна власність) й де-яких активів Mengele Karl Mengele & Svhne Maschinenfabriken GmbH.
Результатом угод в Європі стало заснування “CASE Harvesting Systems GmbH” у місті Ньюштадт (Neustadt), Саксонія, Східна Німеччина, батьківщині комбайнів FORTSCHRITT. Одночасно такі зміни дозволили Case IH, яка спеціалізувалась до цього часу на виробництві роторних комбайнів, доповнити продуктову лінійку традиційними комбайнами й самохідними косарками, розробленими спеціалістами FORTSCHRITT. За основу було взято моделі Е517 та Е525.
Заводи компанії розміщені в:
• Benson, Minnesota - техніка для збору хлопка
• Curitiba, Brazil - Farmall, трактори MAXXUM й MAGNUM
• Grand Island, Nebraska - комбайни, жатки
• Fargo, North Dakota - трактори
• Piracicaba, Brazil - комбайни для збору цукрової тростини, оприскувачі
• Racine, Wisconsin - трактори
• Saskatoon, Saskatchewan - зернове обладнання
• Sorocaba, Brazil - комбайни 2566, 7120, 8120
• St. Valentin, Austria - трактори
• Goodfield, Illinois - грунтообробна техніка
• New Holland, Pennsylvania - рулонні прес-підбирачі
• TürkTraktör, Türkiye - трактори.
У 1999 році акціонери CASE IH шляхом об’єднання з NEW HOLLAND створили транснаціональну материнську компанію. Найбільшим акціонером нової компанії стала італійська група FIAT industrial (91%). Акції компанії під ніком CNH котуються на Нью-Йоркській біржі NYSE. Станом на 2010 рік капіталізація компанії склала 15,6 млрд дол. США. Головний офіс компанії знаходиться у м. Амстердам. Сайт компанії: www.cnh.com
Окрім техніки CASE об’єднана компанія виробляє техніку під брендами: CASE IH, NEW HOLLAND, STEYR. Згідно умови “CNH” з “Kobelco Construction Machinery Co., Ltd.” починаючи з 1 січня 2013 року передбачено об’єднання збутової, фінансової та дослідницької програм компаній для більш інтенсивного взаємного проникнення на глобальні світові ринки. Угода поширюється на будівельну техніку й діятиме 5 років по екскаваторах та 10 років по запчастинах.
У 2007 роціу була створена компанія “CNH International” з штаб-квартирою в Швейцарії з метою концентрації діяльності брендів CNH в країнах зі значним потенціалом росту. Компанія відповідає за виробництво, продажі, просування і технічне обслуговування сільськогосподарської і будівельної техніки підрозділів у більш ніж 120 країнах Африки, Близького Сходу, СНД, Азії і Океанії (в основному Австралії, Китаю й Індії). Штаб-квартира в Швейцарії керує розвитком ринків CNH International через центри, заводи, склади та елементи дилерської мережі, концентруючи діяльність, пов’язану з маркетингом, фінансами, підготовкою й післяопераційним обслуговуванням сільськогосподарської та будівельної техніки. Центри “CNH International” розміщені в Стамбулі (Турція), Москві (Росія), Києві (Україна), Ташкенті (Узбекистан), Нью-Делі (Індія), Шанхаї (Китай) і Сіднеї (Австралія), а офіси в Йоганнесбургу (Південна Африка) й Бангкоку (Тайланд).